6. Зима така тринадцята, з колючими морозами,
Та ти на це, мій Ангеле, сьогодні не зважай, -
Бо десь за перелазами, бо десь за перелогами
В свою щорічну подорож рушає Миколай.
Як солодко чекається гостинців під подушкою,
Але у час святковості назавжди ти затям, -
Щоб не прийшов поганий той Антипко із
тітушками, -
Потрібно бути чемними і чесними всім нам.
І байдуже, що тато твій з колючою щетиною,
Що пахне незвичайно так він димом барикад, -
Бо стоїмо ми з хлопцями, що стали
побратимами,
І знаємо - не ступимо ні кроку вже назад!
Цілую твоє фото я губами перестиглими,
Всміхаєшся до мене ти у вранішній імлі, -
Ще свого Миколая ми разом зустріти втигнемо
На кращій, на оновленій і звільненій землі!
Тато Олег, 14.12.2013, Київ, Майдан
(Олег Вітвіцький. м. Тернопіль)
Сину на Миколая. Лист
13. «Беркут», і військові ВВ отримали
наказ стріляти гумовими кулями.
Цілились в очі. Багато травмованих.
Також «пустили» сльозогінний газ,
кидали світло-шумові гранати. А
невдовзі…. в хід пішли бойові
патрони.
… а невдовзі і
бойовими
14. 22 січня 2014 року: перші
загиблі: Михайло
Жизневський і Сергій
Нагонян.
Україна оплакує героїв.
В нашій бібліотеці в цей день
проходив урок історії до Дня
Соборності України. В 10-й
години прийшли учні в
бібліотеку. А в в 9.30
почалися розтріли на
Майдані. Урок почали
молитвою за упокій загиблих
героїв.
15. Розповідь
очевидця
« Кожного дня, в обідню перерву,
навідувався на Майдан
Незалежності, щоб підтримувати
мітингувальників. Бачу намет з
написом УНА_УНСО. Підходжу,
виходить хлопець. Дуже гарний.
Про себе я сказав: «як Орел».
Вже на другий день дізнався його
прізвище, і разом зі мною вся
країна: Михайло Жизневський.
Тому - що його вбили. Застрілив
снайпер- «беркутівець».
«Пливе кача по Тисині», це була його улюблена пісня.
Можливо він і не знав, що пісня ця є народна
лемківська, адже був він родом з Білорусі. Опісля,
вона стала народним гімном «Революції гідності».
16. Вірш написала “бандерівка” з Португалії.
Українська поетеса Оксана Максимишин-
Корабель, яка нині живе у Португалії, не
змогла стримати біль від подій у рідній їй
Україні, і він вилився у сотні рядків.
Вірш «Мамо, не плач, я повернусь весною»
писала і думала, що буду мати інфаркт,
так переболіла тими словами. Давно, як я
була ще студенткою, мене просто з пар
забрала швидка допомога, вже готували
до складної операції, а я не знала, як мала
повідомити маму, мобільників тоді ще не
було. Мама в той час сиділа біля вікна і
вишивала, аж якась маленька пташка так
почала битись до шибки, крилами,
дзьобиком. І мама інтуїтивно відчула, що
я її кличу… Ось і в цьому вірші написала:
Мамо, не плач, я повернусь весною. У
шибку пташинкою вдарюсь твою. Я вірю,
що Бог відпускає душі на землю і вони
прилітають пташками.
“Мамо, не плач. Я повернусь весною”
Оксана Максимишин-Корабель
17. Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
18.
19.
20.
21. Розповідь очевидця
«Йду зранку на роботу. Зупиняє мене одна бабуся, така, як кажуть «кульбабка».
- Подскажите мне пожалуйста, где находится Михайловский Собор.
- Так, звичайно.
- Я из Чернигова приехала. Мне нужно к раненым. Я им фрукточков привезла»
22. Майже євангельська історія:
Куди класти?
Після початку нового етапу
протистояння Громадський сектор
розгорнув рятувальне містечко на
Михайлівському: шпиталь, пункт
поселення, інформаційний центр,
кухню. Останню дуже швидко
буквально забили харчами. Несли
домашню їжу, продукти з
супермаркетів, привозили страви з
шикарних ресторанів. Але
найціннішу жертву принесла
старенька бабця. "Куди класти?"-
запитала старенька простягаючи
два плавлених сирка та банку
шпротів. Сказати їй: "не треба" не
посмів ніхто.
25. Лучник з крилами янгола
20 лютого Орест Каракевич з Дрогобича зустрів свій 22 день народження не в
затишній кав’ярні з друзями, а з побратимами на Інститутський. Було багато
крові, криків про допомогу, снайпери стріляли на ураження, цілилися в очі…
Орест разом з іншими Янголами Інститутської кинувся на передову – забирав
поранених та виносив вбитих. Не мав ні бронежилета, ні навіть щита. Вижив. Це
був не просто протест. Це була війна, про яку ніхто не попереджав. Це історія
Ореста – безстрашного лучника Майдану.
http://galinfo.com.ua/news/160224.html
27. Андрій Юркевич. Витягнув на собі багатьох поранених. Бог тоді, на Майдані,
зберіг йому самому життя.
Тернополянин з "Айдару", позивний "Грізлі", який декілька місяців на Сході
захищав Україну, загинув увечері 5 вересня, 2014 року неподалік села Весела
Гора на Луганщині.
29. Загони спецпідрозділу діяли як каральні органи, вони спровокували
атмосферу страху, показали людям, що вони не захищені.
Коли здавалося, ще мить і буде зачищення Майдану, на допомогу приїхали
львівський автобус з чоловіками і з гаслом «пробачте брати, що спізнилися» -
кинулися допомагати втримати барикади. Назавтра приїхали тернопільці.
Майдан розігнати не вдалося.
Штурм Майдану https://www.youtube.com/watch?v=HRu3LXOV8rs
34. Орден Героїв Небесної Сотні
Орден – це мала часточка
народної подяки усім
майданівцям – борцям за
свободу та незалежність
України
Львівянин Тарас Возняк та Константин
Ковалишин створили орден Героїв Небесної
Сотні.
Найперше його вручили нашим співвітчизникам,
які у драматичні дні, ночі, тижні й місяці
Революції гідності обстоювали на столичному
Майдані право українського народу мати
незалежну державу.
Екскіз нагороди було визнано найкращим із 17
конкурсних проектів, які подали 16 учасників –
художники з різних областей України.
35. У мініатюрній нагороді
дизайну вміло поєднано
глибокий зміст ідеї і традиції з
вимогами фалеристики та
геральдики.
Орден виготовлено зі срібла і формі
рівностороннього зреста. У центрі відзнаки
- воїн в обладунках зі щитом та мечем. На
традиційний пропам'ятний ветеранський
хрест (традиція Західної України) не
випадково накладено символ Центральної
(Великої) України – фігуру Архістратига/
Архангела Михаїла, яка символізує воїна
Небесної Сотні та Україну. Майдан
відбувався під омофором Архістратига
Михаїла, у Михайлівському монастирі
знайшли прихисток майданівці після
побоїща.
36. Фігура Архістратига Михаїла, Ангела-Воїна, Ангела-
Охоронця традиційно використовували в українській
фалеристиці.
Герої Небесної Сотні, які відійшли у вічність, потребують
захисту Ангела- Охоронця.
Фігура Архістратига Михаїла – це узагальнений образ
майданівця.
Щит стилізовано під саморобні щити майданівців, лати –
під саморобні бронежилети, шолом – під каски.
Орден – це мала часточка подяки усім майданівцям –
борцям за свободу та незалежність України