2. РЕЗЮМЕ
1. Закон “Про вибори народних депутатів України” в цілому дозволяє провести
вибори у відповідності до міжнародних стандартів. Разом з тим, Закон містить ряд
недоліків. Ключовим з них є збереження змішаної виборчої системи, за якою
проводитимуться позачергові вибори народних депутатів. Передбачені Законом
процедури не в повній мірі узгоджено з відповідними процедурами, закріпленими у
законах про президентські та місцеві вибори. Конституційність окремих положень
цього Закону (наприклад, в частині позбавлення права голосу за мажоритарним
компонентом виборчої системи осіб, які проживають або перебувають за кордоном
чи змінили місце голосування без зміни виборчої адреси) є сумнівною. Закон не
встановлює дієвих гарантій безпеки при проведенні голосування у регіонах
проведення АТО. Не передбачена ним і спрощена процедура голосування для
внутрішньо переміщених осіб з Донецької та Луганської областей.
2. Занепокоєння викликає той факт, що вибори організовуватиме ЦВК, строк
повноважень більшості членів якої завершився ще в червні 2014 року.
Продовження строку повноважень членів ЦВК на невизначений термін породжує
питання легітимності органу в цілому.
3. Організація виборів на території Луганської та Донецької областей буде одним з
найбільш проблемних питань виборчого процесу. В Луганській області вибори
практично неможливо буде провести у щонайменше 5 округах, у Донецькій області
– у 10 округах. Загострення протистояння з озброєними групами сепаратистів та
підрозділами Збройних Сил Російської Федерації в цих регіонах може призвести до
того, що вибори не відбудуться у переважній більшості округів, утворених в межах
цих двох областей. У зв’язку з цим, МВС, СБУ, Міністерству оборони спільно з
ЦВК варто вжити додаткових заходів для посилення заходів безпеки в межах
територій цих двох областей, які перебувають під контролем держави.
4. Позитивним аспектом виборчого процесу з позачергових виборів народних
депутатів України є те, що ЦВК привела прийняті раніше акти з питань організації
виборів народних депутатів України у відповідність до вимог Закону задовго до
початку виборчого процесу. Це зменшить функціональне навантаження на ЦВК, а
також забезпечить більший рівень прогнозованості підготовки та проведення
виборів.
5. ЦВК здійснювала свою діяльність з реєстрації кандидатів, утворення ОВК, надання
дозволів громадськими організаціям мати офіційних спостерігачів на виборах у
відповідності до вимог Закону. Відмови у реєстрації в основному зумовлювались
невідповідністю поданих кандидатами документів (автобіографій, тощо) вимогам
Закону “Про вибори народних депутатів України”.
6. ОВК було утворено у встановлений законом строк з дотриманням законодавчих
приписів. Як і під час попередніх виборів, основними проблемами діяльності ОВК
є часті заміни у їх складі, недостатній рівень підготовки членів комісій до роботи у
комісіях (у багатьох комісіях частка осіб, які мають досвід роботи у виборчих
комісіях, складає менше 50%), неналежне матеріально-технічне забезпечення.
Багато ОВК і досі не мають вивісок, встановлених засобів зв’язку, оргтехніки.
Деякі ОВК вимушені проводити свої засідання у спортивних залах або в
непридатних для роботи приміщеннях. Все це говорить про необхідність
впровадження механізмів, спрямованих на запобігання зловживанню правом на
проведення замін у складі ОВК, а також проведення обов’язкової підготовки членів
комісій з питань виборів. Питання підвищення рівня оплати праці членів комісій
також залишається актуальним.
7. У більшості регіонів основні політичні партії вже розпочали агітаційну роботу
серед виборців. Партійні з’їзди, на яких висувались кандидати, в цілому були
3. проведені відкрито. Разом з тим, як і на попередніх виборах, змістовна дискусія
щодо кандидатур, винесених на затвердження з’їздів була відсутня. Домовленості
щодо висування кандидатів в основному носили кулуарний характер. Позитивом
кампанії є те, що основні партії включили до своїх виборчих списків значну
кількість громадських активістів та журналістів, що сприятиме оновленню
персонального складу парламенту.
8. Випадки непрямого підкупу виборців, використання недоброчесних методів
політичної боротьби, хоча й фіксуються, поки що носять поодинокий характер. Не
в останню чергу це зумовлено тим, що кількість зареєстрованих кандидатів в
одномандатних округах поки що є невисокою. Агітація основних партій на виборах
продовжує носити популістський характер і концентрується навколо питань,
пов’язаних із ситуацією на сході держави.
9. Прикметною особливістю виборчої кампанії з підготовки до позачергових виборів
народних депутатів України є відмежування кандидатів у депутати від провладних
партій від політичних сил, з якими вони були афілійовані протягом останніх років.
Громадським організаціям варто вжити заходів, спрямованих на широке
інформування суспільства про діяльність таких кандидатів у період 2010-2013 рр.
10. Рівень прозорості фінансування передвиборної агітації на позачергових виборах
народних депутатів України залишиться невисоким. Проміжні фінансові звіти
партій про надходження і використання коштів виборчих фондів будуть
оприлюднені за 20 днів до дня голосування (а то й пізніше), в той час як реєстрація
кандидатів на виборах завершиться менш ніж за 30 днів до дня голосування.
1. Законодавча основа виборів
Позачергові парламентські вибори 2014 р. проводитимуться на основі Закону “Про вибори
народних депутатів України”, прийнятого 17 листопада 2011 р., до якого у 2013 р. було
внесено ряд змін. Загалом, цей Закон, за умови його належного застосування, дозволяє
провести вибори народних депутатів України у відповідності до міжнародних
стандартів. Водночас закон містить низку суттєвих недоліків, які не було усунуто під час
внесення до нього змін у 2013 р. При цьому, окремі з цих змін носять досить дискусійний
характер.
Основним недоліком закону є те, що позачергові вибори народних депутатів України
проводимуться на основі змішаної (т.зв. “паралельної”) виборчої системи. Як
показала практика виборів 2012-2013 рр. ця система (а саме – її мажоритарний компонент)
створює грунт для зловживань адміністративним ресурсом, підкупу виборців та
спотворення результатів народного волевиявлення. Збереження на виборах 5% виборчого
бар’єру зменшує шанси на потрапляння до парламенту невеликих партій.
У 2013 році до Закону було внесено ряд необгрунтованих змін, частина з яких
суперечить міжнародним стандартам. Зокрема, в той час як у багатьох країнах Європи
встановлено суттєві обмеження розміру внесків на підтримку партій та кандидатів, за
чинним Законом виборчий фонд партії або кандидата фактично може бути сформований
однією особою, велечина внеску якої до виборчого фонду обмежується лише загальним
розміром цього фонду. При цьому обмеження розміру виборчих фондів партій та
кандидатів (запроваджені у 2013 р.) зазнавали критики представників організацій
громадянського суспільства та експертів як такі, що посилюють тіньовий характер
фінансування передвиборної агітації на виборах. Закон нечітко визначає критерії
утворення одномандатних виборчих округів: більшість цих критеріїв мають
застосовуватись по можливості. У 2013 році положення Закону в частині організації
голосування, підрахунку голосів та встановлення підсумків голосування суттєвих змін не
4. зазнали. Відповідно, після проведення голосування не виключено виникнення тих самих
проблем, які у 2012 р. призвели до призначення повторних виборів у 5 одномандатних
виборчих округах. Досить дискусійним є і зменшення максимального складу ДВК до 14 –
18 осіб – попередні обмеження максимального та мінімального складу ДВК були
визначені з урахуванням функціонального навантаження на членів ДВК у день
голосування, а тому граничне обмеження складу комісій 18 особами може негативно
позначитись на організації виборчого процесу. Покладення на ЦВК обов’язку
оприлюднювати всі документи виборчих комісій з питань організації виборів, які
надходять від десятків тисяч виборчих комісій, може стати нездійсненним побажанням
законодавця Центрвиборчкому. На негативну оцінку заслуговують і положення Закону,
які встановлюють порядок формування виборчих комісій на позачергових виборах. Згідно
із ст. 107 Закону, право висування кандидатур до складу ОВК належить партіям, які
утворили фракції у параменті, а також партіям, кандидатів від яких було зареєстровано у
загальнодержавному виборчому окрузі на останніх парламентських виборах 2012 р. Такий
порядок утворення ОВК позбавив присутності у складі ОВК низку партій, які не висували
кандидатів на попередніх виборах, однак на позачергових виборах матимуть значні шанси
на подолання виборчого бар’єру.
Конституційність деяких положень Закону все ще залишається сумнівною. Йдеться,
насамперед, про порушення конституційного принципу рівного виборчого права, за яким
кожен виборець на одних і тих же виборах повинен мати однакову кількість голосів.
Натомість, за Законом виборці, які віднесені до списків виборців на території України,
мають два голоси (для голосування у загальнодержавному та відповідному
одномандатному окрузі), в той час як виборців, які у день голосування постійно
перебувають або проживають за межами України, - лише один голос. Виборчі права
громадян порушує і встановлена Законом процедура зміни місця голосування без зміни
виборчої адреси, зокрема, в частині позбавлення права голосу за мажоритарним
компонентом змішаної системи виборців, які змінили місце голосування на іншу
дільницю в іншому одномандатному окрузі.
Процедурні положення Закону не узгоджено з відповідними положеннями Закону
“Про вибори Президента України” та Закону “Про вибори депутатів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”
2014 р. Зокрема, останні два закони прямо забороняють вносити будь-які зміни до списків
виборців у день голосування, усувають ряд прогалин у положеннях, які регламентували
роботу виборчих комісій, організацію підрахунку голосів, встановлення підсумків
голосування та результатів виборів. Ці нововведення у Законі “Про вибори народних
депутатів України” відображення не знайшли.
Ще однією вадою чинного Закону є те, що ним обійдено увагою проблеми організації
виборів на тимчасово окупованих територіях та не створено належних умов для
ефективної реалізації прав внутрішньо переміщених осіб. Статус цих осіб варто було б
прирівняти до статусу мешканців АРК (як це було зроблено перед виборами Президента
України у травні 2014 р.), спростивши процедуру зміни ними місця голосування без зміни
виборчої адреси. Закон також не передбачає додаткових механізмів забезпечення безпеки
при транспортуванні виборчих документів, організації голосування, підрахунку голосів та
встановлення підсумків голосування і результатів виборів.
На жаль, парламентом так і не було внесено зміни до законодавства про вибори і
партії щодо забезпечення прозорості фінансування партій та передвиборної агітації.
Законопроект № 4846, який впроваджував додаткові гарантії прозорості у сфері
5. політичної діяльності, парламентом прийнятий так і не був і навряд чи буде прийнятий
перед позачерговими парламентськими виборами 2014 р.
Без уваги у чинному законодавсті залишилось і питання відповідальності за виборчі
злочини і адміністративні правопорушення, які посягають на виборчі права
громадян. Свого часу МВС України спільно з громадськими організаціями (у тому числі
й КВУ) та міжнародними експертами було напрацьовано проект змін до Кримінального
кодексу України, спрямований на посилення відповідальності за найбільш суспільно
небезпечні злочини, що посягають на встановлений порядок волевиявлення,
упорядкування деяких складів злочинів тощо. Проте цей законопроект було відхилено.
Попри постійну критику вітчизняного виборчого законодавства міжнародними
експертами, зокрема, в частині положень щодо передвиборної агітації та
інформаційного висвітлення виборів, забезпечення збалансованого представництва
обох статей у законодавчому органі, відповідні рекомендації у виборчому
законодавстві належного відображення не знайшли.
В цілому, законодавча база для проведення позачергових виборів є недосконалою і
має бути кардинально змінена після виборів 2014 р. Ці зміни, серед іншого, мають
передбачати посилення прозорості у виборчому процесі (у тому числі й прозорості
фінансування передвиборної агітації партій і кандидатів), а також перехід до виборів за
пропорційною виборчою системою з відкритими списками, на якій свого часу
наполягали як вітчизняні експерти та громадські активісти, так і міжнародні організації
(ОБСЄ/БДІПЛ, Венеціанська комісія).
2. Діяльність ЦВК
Одним з позитивів виборчого процесу з позачергових виборів
народних депутатів України є те, що ЦВК привела всі свої акти у
відповідність до Закону “Про вибори народних депутатів
України” задовго до початку виборчого процесу (протягом
березня – травня 2014 р., на етапі підготовки до проміжних
виборів в ОВО № 83). Це до певної міри знизило функціональне
навантаження на Центрвиборчком.
Реєстрація кандидатів на виборах 2014 р. здійснювалась ЦВК у
відповідності до вимог закону. Ряду кандидатів в одномандатних округах ЦВК
відмовила у рестрації через відсутність необхідних документів (автобіграфій, документів
про внесення грошової застави тощо) або неправильне оформлення поданих
потенційними кандидатами документів (постанови ЦВК №№ 834, 841, 847-851, 860, 861,
874, 909-915, 925-928). Станом на 15 вересня 2014 р. ЦВК було зареєстровано 108
кандидатів у народні депутати України.
Окружні виборчі комісії були утворені ЦВК у строк та у відповідності до вимог
Закону “Про вибори народних депутатів України”. 4 вересня 2014 р. ЦВК було
проведено жеребкування щодо кандидатур до складу ОВК від партій, кандидатів від яких
у загальнодержавному виборчому окрузі було зареєстровано на виборах 2012 р., тоді як 5
вересня 2014 р. Центрвиборчкомом було утворено 213 ОВК, до складу яких було
включено представників партій, фракції яких було зареєстровано у парламенті, а також
партій, визначених жеребкуванням. В межах Автономної Республіки Крим та м.
Севастополя ОВК не утворювались, як це і вимагалось законодавством про статус
окупованих територій. Як і під час виборів Президента України, ЦВК внесла до
6. первісного складу ОВК низку змін, які, очевидно, триватимуть протягом усього виборчого
процесу.
Право здійснювати спостереження на виборах ЦВК було надано 37 громадським
організаціям. Рішення про надання дозволів здійснювати спостереження на виборах були
надані відповідним організаціям з дотриманням вимог Закону “Про вибори народних
депутатів України”.
В цілому, порушень в діяльності ЦВК станом на 15 вересня 2014 р. ВГО КВУ
зафіксовано не було. Водночас варто зауважити, що строк повноважень переважної
більшості членів ЦВК завершився ще у червні 2014 р. Відсутність будь-яких змін у
складі Центрвиборчкому та пролонгація строку повноважень нинішніх членів ЦВК на
невизначений термін породжує питання про легітимність ЦВК.
3. Утворення та початок діяльності ОВК
Кандидатури до складу ОВК вносились суб’єктами подання
кандидатур у період з 28 серпня по 2 вересня 2014 р. Внесені
кандидатури були розглянуті ЦВК у відповідності до вимог
Закону. Подання від партії “Солідарність жінок України” було
залишено Центрвиборчкомом без розгляду, оскільки кандидатів
від цієї партії не було зареєстровано у загальнодержавному
виборчому окрузі на виборах 2012 року, і, відповідно, ця партія
не мала права висувати кандидатури до складу ОВК. ЦВК
також було відхилено подання кандидатур до складу ОВК від
“Народно-трудового союзу України” (у зв’язку з порушенням встановлених законом
вимог щодо підписання відповідних подань; щпоправда, після усунення виявлених
недоліків кандидатури від партії було включено до складу ОВК). Крім того, було
відхилено кандидатури до складу ОВК в межах Автономної Республіки Крим та міста
Севастополя від Радикальної партії Олега Ляшка, оскільки вибори в межах тимчасово
окупованих територій не проводяться. Найбільший рівень представництва у складі ОВК
отримала партія “УДАР Віталя Кличка”, найменшу – Правий сектор, який брав участь у
виборах 2012 р. як Українська Національна Асамблея.
Як і на позачергових виборах Президента України у травні 2014 р., довгостроковими
спостерігачами ВГО КВУ було зафіксовано ряд порушень при внесенні кандидатур до
складу ОВК з боку партій – численні випадки відсутності заяв про згоду на участь у
роботі ОВК від осіб, запропонованих до складу відповідних комісій, випадки внесення
одних і тих же кандидатур різними партіями, порушення встановлених вимог до
кандидатур тощо. Непоодинокими є випадки, коли до складу ОВК було запропоновано
осіб, яким не було відомо про те, що їх кандидатури пропонувались до складу ОВК.
Наприклад, один з членів ОВК № 185 (Херсонська обл.) буде замінений, оскільки мешкав
в обласному центрі (за дев’яносто кілометрів) й не знав, що його запропонували до саме
цієї окружної виборчої комісії.
Через зміну процедури проведення жеребкування щодо кандидатур до складу ОВК, на
виборах 2014 р. суб’єкти подання отримали можливість бути представленими у складі
ОВК більш-менш рівномірно (за наявності необхідної кількості кандидатур від
відповідних суб’єктів внесення подань щодо кандидатур до складу ОВК).
7. Як і під час позачергових виборів 2014 р., зміни у складі ОВК
розпочались відразу після їх утворення (постанови ЦВК №№
884, 885, 906, 918, 932). Судячи з попередніх виборчих
кампаній, ці зміни триватимуть практично до дня голосування.
Тому у перспективі варто розглянути можливість обмеження
права суб’єктів подання кандидатур до складу виборчих комісій
на заміну кандидатур, включених до складу відповідних комісій
за їхніми поданнями.
За інформацію довгострокових спостерігачів ВГО КВУ, більшість ОВК провели свої
перші засідання у встановлений законом строк, і на засіданнях в основному була
присутня переважна більшість членів відповідних комісій. До винятків з цього правила
варто віднести Донецьку та Луганську області, де окремі ОВК або взагалі не змогли
провести перші засідання у визначений законодавством строк, або ж набували
повноважень в умовах відсутності кворуму на засіданнях. Так, у Донецькій області 2 з 7
комісій, які були охоплені спостереженням, не проводили перше засідання протягом трьох
днів з моменту їхнього утворення (ОВК №49, 59). Інші комісії в межах області проводили
перші засідання в умовах відсутності кворуму (ОВК №46, 47, 50, 57, 58, 59). Зокрема, у
першому засіданні ОВК №58 взяли участь 2 особи, ОВК №57 – 4 особи, ОВК № 50 – 8
осіб, ОВК №46,47 – 9 осіб. При цьому усі комісії регіону створені у максимальному
складі – 18 осіб. В цілому, питання про можливість належної організації роботи
виборчих комісій, голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів
виборів на територіях, підконтрольних сепаратистам, залишається вкрай
актуальним. (Дивитись карту – ДОДАТОК 1)
Рівень підготовки членів ОВК з питань виборів є неналежним. Наприклад, в
Херсонській області сформовано п’ять ОВК з вісімнадцяти осіб. Лише 37 з 90 осіб мають
попередній досвід роботи в окружних комісіях (тобто 41%). В ОВК Хмельницької області
із 129 членів усіх ОВК досвід роботи в комісіях мають лише 29 осіб. В ОВК № 98
(Київська область) досвід попередньої роботи у складі виборчих комісій має лише одна
особа, але і вона відмовляється працювати в комісії через те, що проживає далеко від
місцезнаходження ОВК.
Матеріально-технічне забезпечення діяльності ОВК залишається незадовільним.
Серед основних проблем – відсутність належних приміщень для роботи, вивісок, засобів
зв’язку, оргтехніки тощо. Так, ОВК № 194, 195, 197 і 199 не забезпечені необхідною
технікою і канцелярськими товарами, а ОВК № 199 (Черкаська область) проводила перше
засідання у приміщенні бібліотеки. ОВК № 189 (Хмельницька область) не забезпечена
належним приміщенням і проводить свої засідання в приміщенні районної державної
адміністрації. Не відповідає встановленим нормативам приміщення для проведення
засідань ОВК в округах № 90 та 98 (Київська область). Будинок, в якому розташована
ОВК округу №92 (Київська область) знаходиться в аварійному стані після останніх
парламентських виборів. В приміщенні ОВК № 131 (Миколаївська область) відсутній
телефонний та інтернет-зв'язок; а в приміщенні ОВК № 132 (Миколаївська область)
відсутній телефонний та інтернет-зв'язок, належне освітлення. В ОВК № 137 (Одеська
область) приміщення не відповідає нормативам за площею, кількістю приміщень; у ньому
відсутній аварійний вихід. ОВК № 152 (Рівненська область) своє перше засідання
проводила в актовій залі управління ЖКГ міста Рівного. ОВК № 14 (Вінницька область)
знаходиться в будівлі спортивної школи.
4. Висування кандидатів та початок здійснення передвиборної агітації
8. Висування кандидатів партіями в основному було проведено
13-14 вересня 2014 р. Загалом, з’їзди проводились відкрито і
їх перебіг висвітлювався у ЗМІ. Разом з тим, підготовка
списків канидатів традиційно здійснювалась в умовах
закритості; про порядок включення кандидатів до списків
делегати у ряді випадків дізнавались вже після оголошення
змісту списків.
Хоча за пропорційною складовою пропорційної виборчої
системи виборчий бар’єр для партій встановлено на рівні 5%, невеликі партії
(“Демократичний альянс”, “Воля” тощо) забезпечили включення своїх представників до
“прохідних” частин списків, які мають високі шанси на подолання виборчого бар’єру.
Однією з особливостей позачергових парламентських виборів 2014 р. також стало
включення до списків громадських активістів (В.Шабунін, В.Сюмар, С.Заліщук, Г.Гопко
та ін.), журналістів (М.Найєм, С.Лещенко), а також представників добровольчих
батальйонів, які беруть участь в антитерористичній операції на сході держави.
Основні партії (ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода”, Радикальна партія О.Ляшка,
Громадянська позиція), а також деякі інші партії (Сильна Україна, Блок лівих сил)
розпочали активно розміщувати зовнішню політичну рекламу в регіонах. У той же
час, практично непомітною є агітаційна діяльність Комуністичної партії України та Партії
регіонів (осатння не висуватиме список кандидатів у депутати у загальнодержавному
виборчому окрузі). Оскільки реєстрація кандидатів у загальнодержавному виборчому
окрузі не проводилась, зовнішня реклама носить прихований характер (використовуються
партійні кольори; назви партій згадуються в якості повідомлення “... – це наша
громадянська позиція”).
Оскільки з’їзди партій були проведені лише наприкінці вересня і потенційні кандидати в
одномандатних виборчих округах проводили переговори з лідерами партій стосовно їх
висування, агітаційна діяльність кандидатів на виборах в одномандатних округах
загалом була малопомітною. В ряді регіонів потенційні кандидати у депутати лише
нагадали про себе виборцям шляхом розміщення прихованої політичної реклами або
привітанням батьків та учнів з нагоди 1 вересня. Так, в Херсонській області (ВО № 183)
депутат А.Путілов привітав учнів шкіл округу з нагоди 1-го вересня через власний сайт
«Пік» та вручив подарунки учням шкіл. В деяких регіонах потенційні кандидати
розпочали збір гуманітарної допомоги для військовослужбовців, біженців та вразливих
верств населення з широким висвітленням відповідних заходів у ЗМІ (зокрема, у вже
згадуваній вище Херсонській області). Щоправда, у деяких областях потенційні
кандидати проводять досить активну агітаційну роботу. Зокрема, у ВО № 102
(Кіровоградська область) акутивну агітацію проводить колишній секретар Київської
міської ради О.Довгий (встановлення агітаційних наметів, розміщення прихованої
політичної реклами у ЗМІ, поширення листівок агітаційного характеру тощо). У ВО №
117 (Львівська область) потенційний кандидат І.Васюник поширював в одній зі шкіл
Львова зошити зі своїм ім’ям. Також з в.о. №102 (Кіровоградська область) надходять про
спроби організації скупки голосів потенційним кандидатом Віктором Бойко, з залученням
до схеми підкупу голів сільрад, працівників соціальної сфери до листонош в підкупі
голосів виборців за Бойка.
9. Меседжі кандидатів в основному орієнтуються на загальні запити виборців і
зводяться до закликів підтримати Збройні Сили, побороти корупцію, провести
люстрацію тощо.
Випадки т.зв. “чорного піару”, непрямого підкупу виборців та інших аналогічних
недоброчесних практик поки що поширення не набули. Водночас, в ряді округів
кандидати продовжують практику укладання соціальних угод з виборцями (Чернігівська
область), будівництва/відкриття дитячих майданчиків, ремонту пішоходних доріжок (ВО
№ 182, 185, Херсонська область), заміни вікон у школах тощо (ВО № 139, Одеська
область). У ВО № 116 (Львівська область) поширюються листівки, які опосередковано
закликають не підтримувати на виборах І.Фаріон (“Ірина Фаріон. 25 років з КПСС”), в той
час як у Вінницькій області в мережі Інтернет на досить популярному сайті vn.20minut.ua
проводиться «брудна» інформаційна компанія проти сина Президента України П.
Порошенка Олексія Порошенка, якого деякі експерти вважають кандидатом у депутати у
ВО № 12 (округ П. Порошенка з 1998 року).
ДОДАТОК 1
10. *Карта розроблена PR-службою ВГО КВУ на базі карт округів 2012 – автор
Сергій Васильченко і карти АТО за даними РНБО станом на 15.09.2014.
